 Версія для друку
 Написати листа
Щорічно в третю неділю травня українська громадськість відзначає День пам’яті жертв політичних репресій. В цей день ми згадуємо кожного, хто став жертвою політичних репресій часів більшовицького режиму, був ув’язнений у концтаборах або засланий у далекі безлюдні землі. Згадуємо знищених радянською владою селян, розстріляну інтелігенцію, закатованих патріотів.
В КЗ «Історико-краєзнавчий музей с. Спаське Новомосковського району» створено тематичну виставку фото та архівних документів «Вони стали жертвами політичних репресій», де особлива увага зосереджена на репресованих жителях села Спаського.
За участь у зборах націоналістів було арештовано трьох жінок - вчителів, яким тоді було по 20 років. Це Білецька Марія Карпівна, Волок Марія Іванівна та Дробітько Поліна Іванівна. Довгий час вони були під арештом, а потім - заслання. Засудили на 15 років каторги без права переписки. Марія Карпівна та Поліна Іванівна з 1944 по 1947 роки били валянки в Іркутську, потім у Джезказгані добували мідну і марганцеву руди, Марія Іванівна Волок добувала вугілля на півночі. Потім їх було реабілітовано і вони у 1947 році повернулись додому.
Нелегка життєва і творча доля випала Самійленко Миколі Омеляновичу. Друкуватися почав у молодіжній пресі з 1940 року. А потім за участь в Українській Повстанській Армії його було репресовано. За цей патріотичний вчинок письменник заплатив двадцятьма роками неволі в радянських концтаборах і на засланні в Казахстані. Він залишився палким і послідовним українським патріотом, поетом. Більше того, він зумів винести із собою на волю свою власну поезію, а також поезію ув'язнених побратимів, завчаючи її напам'ять. Тільки досягши 70-річного віку, Самійленко, нарешті, мав змогу друкуватися і видаватися. Автор книжок "Сподівання", "Із вирію", "Світ-однина", "Сповідь", "Хотілось вижити", "Закон - тайга", "Яса". Крім того, він вів значну громадську роботу.
Як бачимо, в Україні вістря репресій було спрямоване також проти національної інтелігенції, у якій керівники режиму вбачали головного носія непростимого гріха – буржуазного націоналізму. Але навіть такі криваві методи не зломили українського духу, який і зараз продовжує відстоювати своє право на свободу.
Версія для друку
Написати листа
|